Історична довідка
Історія села Бирюки
На мальовничих схилах правого берега річки Рось, притоки Дніпра в 15 км. на південний схід від Білої Церкви, утопаючи в вишневих садах, розкинулись невеликі, але красиві села Бирюки та Пугачівка.
З півдня, заходу і півночі Бирюки межують з селами Білоцерківського району: Поправкою, Томилівкою, Чепеліївкою та Сухолісами. З сходу, як одне нерозривне ціле до Бирюків прилягає село Пугачівка, яке з 1953 року входить до Бирюківської сільської ради.
Бирюківські землі багаті на різні будівельні матеріали: глина, пісок, камінь. На луках на лівому березі річки Рось залягає торф.
Про походження села в книзі «Сказание о населенных местностях Киевской губернии» надруковане видавництвом Киэво-Печерської лаври в 1864 році, Л.Похилевич дає таку історичну довідку: «Бирюки – татарское слово, обозначающее волка. Название села наводит на предположение об основании этого села в период татарского владычества. В литописях под 1125 годом упоминание о соединении половцев при Бирюче и Броне, но не расследовано можно ли Барюч и Бирюки признавать за название одной местности».
Зараз, коли пройшли століття, важко пояснити час виникнення села. Одне лише можна з впевненістю сказати, історія Бирюків сягає в далеке минуле.
На місці теперішнього села в різні часи було чимале поселення очевидно міського типу. Може той самий Барюч, про якого згадує літописець, свідчен-ням чого є не рідко виорані на берегах Росі в огородах рештки цеглин, череп-ків та різних речей домашнього вжитку, а також монети княжих часів.
На території села в давні часи водились дикі бики, тури, рештки яких знайдено в кручі над Россю. Туринний ріг довжиною більше метра довгий час зберігався в школі. Проте, що тут значне поселення, а можливо й монас-тирська церква була, свідчать різні речі побутового і церковного вжитку, вириті при копанні канав та оранці, зокрема посуд, величезний залізний замок вагою кілька кілограмів, давні монети і навіть срібні зливки та багато інших речей.
Як зазначається в згаданій книзі Л.Похилевича за даними візитів свого роду ревізій за 1740-1746рр. в Бирюках в 1740р. налічувалося 26 дворів і 200жителів, а через 100 років в серидині 19-го століття населення зросло до 801 чоловіка. В цих же візитах згадується Бірюцька церква, яка забудована в 1723р. Ця церква проіснувала майже 2 століття. В 1913 році вона була розіб-рана і на її місці була збудована нова церква. В цей же час с.Бирюки, як і вся Правобережна Україна опинилася під владою Речі Посполитої, а в 1790 р. польський сейм віддав Білоцерківське староство 115 сіл, міст, хуторів з 37455 кріпаками магнатові Ксаверію Браницькому. Після скасування кріпосного права 1861 році граф Браницький здав Бирюківські землі у оренду Станіславу Косацькому. Його економія існувала аж до 1918 року.
Революційні події початку 20-го століття, процеси українського державотворення 1917-1918 рр., громадянські війни безумовно відбивались на життя наших односельців. Політика 20-30 рр. тодішнього керівництва пагубно відбились і на становищі наших селян. Так в 1928 р. виник ТЕСОЗ, який про те швидко і розпався. В 1929 р. в селі виникли 2 колгоспи «Червона нива» - голова Ничипір Артемович Мусієнко і «Червона садиба» на чолі з Іларієм Якимовичем Єрмоленко. В 1930 р. обидва колгоспи об’єднались в третій вирішальний, який очолив Онисько Кузьмович Пащенко. Створивши колгоспи, держава встановила над ними всеохоплюючий контроль. Першою їх заповіддю були поставки державі. Це і привело до трагічних сторінок в історії нашої держави. Голодомор 1932-1933 не обминув і наші села. В результаті пошукової роботи юних краєзнавців Бирюківської середньої школи вдалось дослідити ці трагічні роки. Близько 800 жителів наших сіл забрав голодомор. За ініціативою сільського голови Бублика В.М., в пам'ять загиблим під час голодомору, в 1993 р. встановлено пам’ятні знаки на кладовищах в селі Бирюки і Пугачівці на місцях найбільших захоронень.
Великими випробуваннями для нашого села стали 1941-1945 рр., коли мирна праця людей була перервана війною з німцями. В перші дні війни більше 200 бирючан пішло захищати рідну землю. Понад 100 з них віддали своє життя за свободу і незалежність Батьківщини. Фашистами село було зайнято в липні 1941 р.. Гітлерівці грабували місцеве населення, відбирали худобу, колгоспні будівлі, відправляли людей в Німеччину, а в с.Пугачівці зірвали млин, який був збудований ще в 1909 році графинею Браніцькою.
Шостого січня 1944 р. гітлерівців було вигнано з села, село було відбудовано десь за два з половиною роки. Пишаються бирючани своїм захисником Прасоловим Михайлом Васильовичем, який в 1944 р. в боях за Дніпро особливо відзначився. За героїзм указом президії Верховної Ради СРСР він був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. В цьому бою він був тяжко поранений і помер від ран.
В грудні 1950 р. бирюківський колгосп «Третій вирішальний» об’єднався з артіллю «Червона Рось» села Пугачівки в один колгосп «Зоря комунізму». А в 1993 р. рішенням колгоспних зборів, колгосп було перейменовано в КСП «Рось».
В 1962 р. була відкрита середня школа. За часи свого існування вона дала освіту більше 5 тисячам громадян. В 1965 році школа була нагороджена малою золотою медаллю і грамотою за успіхи в роботі. В 1966 році малою срібною медаллю і грамотою, а в 1967 році малою бронзовою медаллю і грамотою. Школа гордиться своїми випускниками, які після її закінчення стали науковими працівниками: Дяченко Леонід Сидорович – доктор с/г наук, закінчив Білоцерківський с/г інститут нині працює в заповіднику «Асканія Нова».
Ярмоленко Федір Маркіянович – кандидат медичних наук, лікар-нервопатолог лікарні №18 м. Москва, закінчив Ленінградську воєнну медицинську академію. Пащенко Леонід Корнійович – лікар-хірург Рокит-нянської районної лікарні, закінчив Вінницький медінститут. Пащенко Філімон Левкович – вчений агроном, герой соціалістичної праці, працював в Богодухівському районі. Пащенко Василь Півонович – полковник-командир військової частини, закінчив вищу академію генерального штабу імені Фрунзе в Москві та багато інших.
В 1967 році було побудовано клуб.
На даний час територія Бирюківської сільської ради займає площу майже 3000 гектарів. До неї входять два населених пункти: Бирюки з чисельністю населення 515 чоловік та Пугачівка – з чисельністю населення 265 чоловік. Всього по сільській раді нараховується 722 дворів.
З квітня місяця 1990 року по 2015 рік сільським головою сіл Бирюки та Пугачівка пропрацював Бублик Володимир Михайлович, який має 27 років державної служби.
На підвідомчій території сільської ради функціонує Бирюківський дошкільний заклад освіти «Дзвіночок» , два фельдшерсько-акушерських пункти, сільська бібліотека, будинок культури, один магазин та два торгових павільйонів.
Протягом багатьох років виконком сільської ради працює над соціально-економічним і культурним розвитком населених пунктів.
При залученні підприємств та сільської громади вдалося повністю вирішити газифікацію сіл Бирюки та Пугачівка. В селі Бирюки збудовано капітальний міст через річку Рось, який дав можливість прокласти газопровід, прогонити худобу на випас, заготівлю сіна, проїзд до електропотягів та відкрити піщаний кар’єр.
Пустуючі приміщення промислового та господарського магазинів реконструйовано під Свято-Миколаївську церкву. Збудована нова котельня для опалення приміщення школи. Обгороджена капітальним парканом територія, де розміщений центр села, а саме: будинок культури, дитячий садок «Дзвіночок», школа, церква, ФАП, пошта, а також територія двох кладовищ і ФАП с.Пугачівки.
Починаючи з 2003 року виконком сільської ради працює над будівництвом доріг по вулицях наших населених пунктів, загальна протяжність яких становить 15 кілометрів. В 2007 році вдалося асфальтувати дві вулиці протяжністю три кілометри та провести підсипку вулиць щебенем і гранвідсівом протяжністю 11 кілометрів.
Виконком сільської ради постійно працює над створенням нових підприємств та забезпечення робочими місцями жителів сіл Бирюки, Пугачівка. Так на підвідомчій території сільської ради працює піщаний кар’єр (директор ПП «Надра-сервіс» Москаленко В.О.), який дає щомісячне поповнення коштів до місцевого бюджету сільської ради та вирішення багатьох життєвих питань наших населених пунктів.
Недобудоване приміщення будинку побуту в 2009 році було реконструйовано під цех виробництва напівфабрикатів, який дав можливість забезпечити робочими місцями близько 80 чоловік.
Після занепаду сільськогосподарського підприємства СТОВ «Рось» та оголошення його банкрутом, сільській раді прийшлось вирішувати проблеми оформлення майнових паїв та на базі пустуючи приміщень створення нових підприємств, з метою забезпечення робочими місцями жителів сіл та поповнення місцевого бюджету.
Так створилися підприємство по виробництву пінопластових блоків(п/п Швень В.В.), деревообробна майстерня (п/п Геращенко С.М.), ферма по вирощуванню свиней(п/п Пащенко В.М.), цех по виготовленню бронедверей (п/п Бас Ю.О.) та цех по виробництву альтернативного палива(брикети).
В 2014 році під керівництвом сільського голови Бублика В.М. та спонсора Комахи П.О. директора ПП «Острівське» в селі Пугачівка побудований храм Казанської Божої Матері
На території сіл заключають договори оренди на земельні ділянки сім орендарів, які вчасно розраховуються з орендодавцями та сплачують податок і орендну плату до місцевого бюджету. В зв’язку з цим місцевий бюджет Бирюківської сільської ради щорічно виконується більше як на 110 відсотків.
В селах Бирюки та Пугачівка працює працівник соціальної допомоги, який обслуговують 14 одиноких пристарілих громадян. В будинку культури с.Бирюки працює художня самодіяльність, драматичний та танцювальний гуртоки (директор будинку культури Григоренко Н.М.). В сільській бібліотеці під керівництвом завідуючої сільською бібліотекою Бублик З.Г., функціонує гурток «Умілі руки», де діти ліплять з пластиліну різні фігурки, вирізають і клеють різні аплікації..
На даний час виконком сільської ради працює над 100% освітленням вулиць сіл Бирюки та Пугачівка, будівництву доріг з твердим покриттям, капітальним ремонтом будинку культури.
За багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, вирішення його проблем, працівники сільської ради неодноразово нагороджувались почесними грамотами і цінними подарунками як на районному так і обласному рівні.
Успіх вирішення всіх питань на селі залежить від постійної клопіткої роботи виконкому сільської ради, депутатського активу, підприємців різної форми власності, сільської громади, райдержадміністрації та районної ради.
З любові до отчої землі починається все — і відповідальність, і справедливість, і гідність, і обов'язок; від неї і людяність, і чесність, і патріотизм. У дитячі роки закладається фундамент особистості та її характеру. І від того, як закладеться зерно любові до рідного краю, так і проросте воно в майбутньому. Саме тому краєзнавство сьогодні є невід'ємною частиною виховання у підростаючого покоління любові до рідної землі.
